На сторінках нашого сайту можна знайти інформацію про наш спосіб життя на щодень, розклад дня в нашому Абатстві, нашу духовність та працю, можливість створення контакту, участь в реколекціях. Запрошуємо також відвідати сторінку наших Облатів у Фейсбуці "Джерела бенедиктинської духовності".


Сердечно запрошуємо!

Облатські обітниці




26 вересня у спільноті облатів та друзів абатства відбулася урочиста подія - Валентина Нечеснюк склала свої облатські обітниці.

Також в цей день в умовах карантину відсвяткували 14-ту річницю посвячення нашого монастиря.

Монастир св. Йосипа у Львові-Солонки



Будівництво нового бенедиктинського монастиря з ініціативи Архієпископа Митрополита Львівського Мечислава Мокшицького почалося в 2016 році.

4 червня 2020 року Львівським Митрополитом був освячений хрест, приготовлений для вежі храму.

Більше інформації можна знайти на сайті Львівської Архиєпархі.

Запитати себе…


Живіть запитаннями


Святе Письмо повне запитань, але чи ми серйозно готові їх собі поставити?
Питання – це, як привідкриті двері, що запрошують увійти до повноти життя. В духовному житті не буває так, щоб все було до кінця ясно і відомо.

Щоб прийняти якесь рішення чи обрати життєву позицію, людина має ставити багато запитань. Потрібно не боятися задавати їх собі, інакше можна ніколи не зрушити з місця. Питання мають могутню рушійну силу.
Щоб визначитися з покликанням, теж необхідно спочатку себе запитати про це, і можливо, провести ночі питань і молитви..

Весь динамізм твого життя залежить від того, чи вмієш ставити собі запитання – тобто копати в глибину..

«…майте терпіння, пам'ятаючи, що у Вашому серці ще не все вирішено, - полюбіть навіть Ваші сумніви. Ваші запитання, наче кімнати, зачинені на ключ, або книжки, написані зовсім чужою мовою. Не розшукуйте зараз відповідей, які не можуть бути Вам дані, бо не можуть стати ці відповіді нині Вашим життям. Живіть запитаннями. Може бути, Ви неквапно, самі того не зауважуючи, в який небудь дуже віддалений день доживете до Відповіді.»

Райнер Марія Рільке (1875-1926)

«Листи молодому поетові», липень 1903 р.

«Живіть запитаннями», — це заохочення австрійського поета спонукає нас задуматися, чи ми взагалі ще вміємо зупинятися і ставити запитання, чи вміємо бути критичними до того, що нам пропонує світ, чи здаємося і пливемо за течією?

У Євангелії Ісус ставить понад 300 питань, половину з них своїм учням. Змушує їх думати, шукати відповіді, не дає готових позицій і не вирішує ні за кого. Він шукає діалогу, нав’язує розмову й питає про істотне: «Чого шукаєте? За кого мене вважаєте? Чи любиш ти Мене?» та багато інших.

Це і є шлях lectio divina — задуматися над питаннями Бога й самому запитати в Нього про те, що далі? що маю робити?.. Такий тип читання має давню традицію, що сягає отців пустелі, до яких приходили з усіх околиць із різними життєвими питаннями.

Наш Устав також повний запитань та насичений цитатами зі Святого Писання. Спочатку, в Пролозі св. Бенедикт звертається з питанням псалмоспівця: «Посеред чисельного натовпу, якому Господь говорив ці слова, Він шукає собі співпрацівника і ще раз повторює: Хто ця людина, яка бажає життя і прагне бачити щасливі дні?» (Пс 33, 13). Ще з порогу монастиря кожному ставиться те саме питання Ісуса:«Що шукаєте?»(Йн.1,38). Як ехо питання Господа, св. Бенедикт в розділі про прийняття нових членів спільноти вказує:“Треба пильно досліджувати, чи воістину шукають Бога”(§58, 7 Статуту) та в іншому місці “Друже, навіщо ти прийшов?”(§60, 3, Мт 26, 50).

Це лише основні ключові питання монашого шляху, але кожного дня перед нами постають нові питання та виклики. Саме Слово Бога впроваджує нас у діалог із Ним. Бенедикт вчить своїх учнів молитися й говорити з Богом словами Святого Письма.

Питання допомагають зняти маски, виводять на чисту воду й допомагають стояти в правді. Ми живемо у світі під зливою слів, водопадом різних звуків і шуму. Переважно це розмови ні про що, судження, оцінки, критика. Усе це паморочить і заглушує внутрішній голос. Як можна протистояти цьому гамору слів? Яку вагу має почуте нами Слово життя серед щоденного міксу пустої балаканини та безлімітного потоку медіаресурсів?

Практика lectio divina імплікує певне зусилля, маленьку жертву, яка полягає у відмові від усього іншого хоча б на пів години, щоб почути Слово Боже. Це необхідно для того, щоб Слово могло в нас укорінитися і прозвучати наживо. Можна довго читати, а одного дня врешті почути його. Коли ми триваємо перед Богом із нашими сумнівами та ваганнями, коли в нас уже, навіть немає слів, може так статися, що почуємо Його Слово, яке все освітлює. Але це не приходить просто так, ми потребуємо навиків розпізнавати мову Бога, розпізнавати Його голос, Його делікатний спосіб говорити й запитувати, мовчати і провокувати.

Іноді, Його спосіб – не відповідати прямо, або відповідати питаннями й загадковими притчами, як це часто зустрічаємо у Євангелії. Бачимо велику гаму почуттів Господа в Його запитаннях, від перших зустрічей з учнями, Нагірної проповіді і аж до крику питання на хресті «Чому ти мене покинув?». Він не дає нам чітких відповідей, а чекає, що ми самі до них дійдемо.

Подібно відбувається і з покликанням. Ми повинні самі знайти в собі відповіді, а, можливо, і роками запитувати себе про те, чи я дійсно покликаний/на? Бог не відповідає нам прямо через те, щоб наш вибір не був, ніби «вимушеною» відповіддю на його заклик. «Якщо хочеш...» — почув багатий юнак (Мт. 19,21). Навіть, якби всі довкола заохочували і стверджували, що в тебе є покликання, вибір належить зробити лише тобі. Передусім, запитати себе, чи ти його прагнеш і чи хочеш відповісти на прагнення Бога.

Відважитися питати про це все життя й жити своїми питаннями.

Текст підготувала с. Марія OSB

Я – виноградна лоза, а ви – галузки


З коментаря св. Кирила Олександрійського, єпископа, до Євангелія від св. Йоана (книга 10, 2)
Я – виноградна лоза, а ви – галузки

Бажаючи показати нам, що ми повинні перебувати в Його любові, і що для нас це дуже велике благо, Господь сказав про себе, що Він – виноградна лоза. Натомість до галузок Господь порівнює тих, хто з’єднаний з Ним; тих, хто в Нього наче прищеплений; тих, хто через сопричастя у Святому Дусі, вже стали учасниками Його природи. Адже це Дух Христа єднає нас з Ним.

Євангеліє в контексті покликання


Покликання Мойсея

Древній мідраш в єврейському Талмуді інтерпретує історію з Мойсеєм. Цю історію напевно знали слухачі Ісуса, її переказували равини і тому цей образ був відомий юдеям.

Мойсей пішов пасти вівці (Вихід. 3,1)

Коли він перебував з отарою, Господь випробував його. Так відчитали равини; одного разу, коли Мойсей пішов пасти вівці Їтра, свого тестя в пустелю, одне ягня втекло від нього. Мойсей йшов за ним, шукаючи в ущелинах скель. Написано: "вийшов поза пустелю". Знайшов же його, біля струмка, як пило воно воду. Коли Мойсей наблизився, мовив до нього "Я ж не знав , що ти побігло від мене через спрагу! Мабуть ти змучилось..?" І так промовляючи, взяв на плечі ягня, пригорнув і поніс його.

2020 рік-рік молитов про нові покликання

Іти в слід за Улюбленим

Хвилинка поєзії.

Іти в слід за Улюбленим


Піти в слід за Улюбленим,

У незвідані краї,

Які не в світі цім загубленім,

А в моїм нутрі.

У глибину ввійти з Учителем,
Щоб вслуховуватись в Його Слова,
Пізнати міць Спасителя,
І Хрест, що вже розквіта.

Досвідчить тишу у своїм нутрі,

Й діткнутись ніжно Того, Хто там є.

Закоштувати ковток Його Води,

Щоб забуяло джерелом життя нове.

«Ora et labora» або трудова етика св. Бенедикта




Саме монастирі змінили підхід до праці у Західній Європі. У Стародавній Греції землеробство та ремісництво вважалися найнижчими способами людської діяльності, несумісними з гідністю вільних людей. У Старому Завіті праця асоціювалася з покутою, в поті чола люди повинні були здобувати свій хліб як наслідок вигнання із раю. І тільки Новий Завіт повернув працю на її природне місце в житті людини, надав їй належну гідність, не як самоцілі чи ідола. У грецькому світі фізична праця вважалася справою рабів, оскільки мудрі і вільні присвячували себе духовним речам та існуванню вищого духовного світу. Єврейська традиція була абсолютно іншою: великий рабин займався ремісничою професією, маємо приклади цього у Новому Завіті: святий Павло, що був учнем школи великого Гамалиїла, працював своїми руками і був ткачем наметів. І це не виняток, християнство перейняло равіністичну єврейську традицію, тому праця завжди була складовою християнства, а отже і культури монашества. Статут Бенедикта (далі СБ) в багатьох розділах дає вказівки про фізичну працю: щотижневе приготування їжі, смирення та послух зобов'язанням, робота майстрів у монастирі і т.д. У 48 розділі СБ мовиться про ручну роботу наряду з lectio та молитвою.


Про євхаристійне життя.

«Чиніть це на Його спомин…»

Мудрість середньовічних отців монашества, як відповідь на нинішні умови літургійного життя.

Сьогодні переважна більшість християн є обмеженою у доступі до сакраментального і літургійного життя, але це не означає що вони позбавлені можливості жити євхаристійним життям у його глибинній сутності. Нехай не смутить ця ситуація тих ревних вірних, які залишились у своїх домівках і не мають змоги брати видимої участі у Святій Жертві Тіла і Крові, оскільки можуть і надалі її переживати і звершувати у своєму житті у більш внутрішньому і глибинному вимірі і отримувати плоди спасіння. Наведемо думки деяких  середньовічних авторів, які тлумачили сенс літургійного життя монаха у своїй келії, тоді, коли він не міг брати участі у Божественній Літургії, оскільки деякі брати не були пресвітерами і проживали самітньо.   Для прикладу сягнемо богословського вчення Вільгельма з Сант-Тьєрі у його знаменитому Золотому листі до цистерців.

PAX
Молитва за мир
Всемогутній і милосердний Боже, Отче всього, Творче й Володарю Всесвіту, Господи Історії, чиї діла бездоганні, чиє співчуття до людських помилок невичерпне, у Твоїй волі наш мир.
Вислухай милосердно цю молитву, яка возноситься до Тебе посеред криків і розпачу світу, в якому Тебе забули, в якому не закликають Твоє ім’я, в якому насміхаються з Твоїх законів та ігнорують Твою присутність. Вислухай, бо ж ми, не знаючи Тебе, не живемо у мирі.
Допоможи нам запанувати над зброєю, яка загрожує запанувати над нами. Допоможи нам використати науку для миру і багатства, а не для війни і нищення. Покажи нам, як використати ядерну енергію для добра, а не для згуби наших дітей.
Розв’яжи внутрішні суперечності, які неймовірно і незносно розрослися в нас. Вони водночас і наша мука, і благословення: якби ж Ти не залишив нам світла совісті, ми би не могли страждати. Навчи нас витривалості в болю, стражданні й невпевненості. Навчи нас, як чекати і як довіряти. Обдаруй нас світлом, обдаруй силою і терпеливістю всіх, хто працює заради миру.Амінь.
(Томас Мертон, трапист)
CREDO-UA.ORG

Крихта Слова Божого

"Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященники та книжники Його відкинуть і уб'ють, та Він на третій день воскресне." Лк 9,48

Години св. Служби

Сьогодні (28.09): карантин

Завтра (29.09): карантин

Слово св. Бенедикта

Підпережіться вірою і виконанням добрих вчинків

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі