На сторінках нашого сайту можна знайти інформацію про наш спосіб життя на щодень, розклад дня в нашому Абатстві, нашу духовність та працю, можливість створення контакту, участь в реколекціях. Запрошуємо також відвідати сторінку наших Облатів у Фейсбуці "Джерела бенедиктинської духовності".


Сердечно запрошуємо!

Облатські обітниці




26 вересня у спільноті облатів та друзів абатства відбулася урочиста подія - Валентина Нечеснюк склала свої

облатські обітниці



Також в цей день в умовах карантину відсвяткували 14-ту річницю посвячення нашого монастиря.

Монастир св. Йосипа у Львові-Солонки



Будівництво нового бенедиктинського монастиря з ініціативи Архієпископа Митрополита Львівського Мечислава Мокшицького почалося в 2016 році.

4 червня 2020 року Львівським Митрополитом був освячений хрест, приготовлений для вежі храму.

Більше інформації можна знайти на сайті Львівської Архиєпархі.

Запитати себе…


Живіть запитаннями


Святе Письмо повне запитань, але чи ми серйозно готові їх собі поставити?
Питання – це, як привідкриті двері, що запрошують увійти до повноти життя. В духовному житті не буває так, щоб все було до кінця ясно і відомо.

Щоб прийняти якесь рішення чи обрати життєву позицію, людина має ставити багато запитань. Потрібно не боятися задавати їх собі, інакше можна ніколи не зрушити з місця. Питання мають могутню рушійну силу.
Щоб визначитися з покликанням, теж необхідно спочатку себе запитати про це, і можливо, провести ночі питань і молитви..

Я – виноградна лоза, а ви – галузки


З коментаря св. Кирила Олександрійського, єпископа, до Євангелія від св. Йоана (книга 10, 2)
Я – виноградна лоза, а ви – галузки

Бажаючи показати нам, що ми повинні перебувати в Його любові, і що для нас це дуже велике благо, Господь сказав про себе, що Він – виноградна лоза. Натомість до галузок Господь порівнює тих, хто з’єднаний з Ним; тих, хто в Нього наче прищеплений; тих, хто через сопричастя у Святому Дусі, вже стали учасниками Його природи. Адже це Дух Христа єднає нас з Ним.

Ті, хто приступає до виноградної Лози, чинять це діянням волі і в силу прийнятого ними рішення, але це Він сам єднається з нами, даруючи любов і наповнюючи нас своєю присутністю. Завдяки доброму рішенню ми через віру приступаємо до Христа, але стаємо одного з Ним роду завдяки тому, що отримуємо від Нього гідність усиновлених дітей Божих. Адже, згідно зі святим Павлом, той, хто з Господом єднається, стає з Ним одним духом (1 Кор 6, 17).

В іншому місці пророк називає Христа основою і фундаментом. Адже на Ньому ми збудовані і названі живими і духовними каменями, щоб бути святим священством і Божою святинею в Дусі (пор. 1Пт 2, 5). І ніяким іншим способом ми не можемо бути вбудованими в цю святиню, як тільки тоді, коли Христос буде нашим фундаментом. В цьому самому сенсі Христос говорить про себе, що Він – виноградна лоза, яка для галузок, які з неї виходять, є неначе матір'ю і годувальницею.

Отже, з Нього і в Ньому ми відроджені у Святому Дусі, щоб приносити плоди життя – не давнього та застарілого, а відновленого вірою і любов’ю до Нього. А зберігаємо ми життя тоді, коли залишаємось прищепленими до Господа, коли з усіх сил дотримуємося Його заповідей і коли намагаємось зберегти даровану нам гідність – словом, коли чинимо усе, щоби ні в чому не засмутити Святого Духа, через якого, як ми знаємо, Бог перебуває в нас.

Про те, яким чином ми перебуваємо у Христі, а Він – в нас, мудро говорить святий Йоан: Що ми перебуваємо в Ньому, а Він у нас, дізнаємося з того, що Він нам дав від Свого Духа (1 Йн 4, 13).

Як корінь дає паросткам винограду свої природні властивості, так і Слово Боже, Єдинородний Син Бога і Отця, дає святим якби спорідненість зі своєю природою, бо особливо уділяє Святого Духа тим, хто з’єднаний з Ним вірою і різного роду святістю – Він живить в них почуття любові і чинить так, що вони спізнають всіляку чесноту і доброту.

Євангеліє в контексті покликання


Покликання Мойсея

Древній мідраш в єврейському Талмуді інтерпретує історію з Мойсеєм. Цю історію напевно знали слухачі Ісуса, її переказували равини і тому цей образ був відомий юдеям.

Мойсей пішов пасти вівці (Вихід. 3,1)

Коли він перебував з отарою, Господь випробував його. Так відчитали равини; одного разу, коли Мойсей пішов пасти вівці Їтра, свого тестя в пустелю, одне ягня втекло від нього. Мойсей йшов за ним, шукаючи в ущелинах скель. Написано: "вийшов поза пустелю". Знайшов же його, біля струмка, як пило воно воду. Коли Мойсей наблизився, мовив до нього "Я ж не знав , що ти побігло від мене через спрагу! Мабуть ти змучилось..?" І так промовляючи, взяв на плечі ягня, пригорнув і поніс його.

2020 рік-рік молитов про нові покликання

Іти в слід за Улюбленим

Хвилинка поєзії.

Іти в слід за Улюбленим


Піти в слід за Улюбленим,

У незвідані краї,

Які не в світі цім загубленім,

А в моїм нутрі.

У глибину ввійти з Учителем,
Щоб вслуховуватись в Його Слова,
Пізнати міць Спасителя,
І Хрест, що вже розквіта.

Досвідчить тишу у своїм нутрі,

Й діткнутись ніжно Того, Хто там є.

Закоштувати ковток Його Води,

Щоб забуяло джерелом життя нове.

«Ora et labora» або трудова етика св. Бенедикта




Саме монастирі змінили підхід до праці у Західній Європі. У Стародавній Греції землеробство та ремісництво вважалися найнижчими способами людської діяльності, несумісними з гідністю вільних людей. У Старому Завіті праця асоціювалася з покутою, в поті чола люди повинні були здобувати свій хліб як наслідок вигнання із раю. І тільки Новий Завіт повернув працю на її природне місце в житті людини, надав їй належну гідність, не як самоцілі чи ідола. У грецькому світі фізична праця вважалася справою рабів, оскільки мудрі і вільні присвячували себе духовним речам та існуванню вищого духовного світу. Єврейська традиція була абсолютно іншою: великий рабин займався ремісничою професією, маємо приклади цього у Новому Завіті: святий Павло, що був учнем школи великого Гамалиїла, працював своїми руками і був ткачем наметів. І це не виняток, християнство перейняло равіністичну єврейську традицію, тому праця завжди була складовою християнства, а отже і культури монашества. Статут Бенедикта (далі СБ) в багатьох розділах дає вказівки про фізичну працю: щотижневе приготування їжі, смирення та послух зобов'язанням, робота майстрів у монастирі і т.д. У 48 розділі СБ мовиться про ручну роботу наряду з lectio та молитвою.


Про євхаристійне життя.

«Чиніть це на Його спомин…»

Мудрість середньовічних отців монашества, як відповідь на нинішні умови літургійного життя.

Сьогодні переважна більшість християн є обмеженою у доступі до сакраментального і літургійного життя, але це не означає що вони позбавлені можливості жити євхаристійним життям у його глибинній сутності. Нехай не смутить ця ситуація тих ревних вірних, які залишились у своїх домівках і не мають змоги брати видимої участі у Святій Жертві Тіла і Крові, оскільки можуть і надалі її переживати і звершувати у своєму житті у більш внутрішньому і глибинному вимірі і отримувати плоди спасіння. Наведемо думки деяких  середньовічних авторів, які тлумачили сенс літургійного життя монаха у своїй келії, тоді, коли він не міг брати участі у Божественній Літургії, оскільки деякі брати не були пресвітерами і проживали самітньо.   Для прикладу сягнемо богословського вчення Вільгельма з Сант-Тьєрі у його знаменитому Золотому листі до цистерців.

PAX
Молитва за мир
Всемогутній і милосердний Боже, Отче всього, Творче й Володарю Всесвіту, Господи Історії, чиї діла бездоганні, чиє співчуття до людських помилок невичерпне, у Твоїй волі наш мир.
Вислухай милосердно цю молитву, яка возноситься до Тебе посеред криків і розпачу світу, в якому Тебе забули, в якому не закликають Твоє ім’я, в якому насміхаються з Твоїх законів та ігнорують Твою присутність. Вислухай, бо ж ми, не знаючи Тебе, не живемо у мирі.
Допоможи нам запанувати над зброєю, яка загрожує запанувати над нами. Допоможи нам використати науку для миру і багатства, а не для війни і нищення. Покажи нам, як використати ядерну енергію для добра, а не для згуби наших дітей.
Розв’яжи внутрішні суперечності, які неймовірно і незносно розрослися в нас. Вони водночас і наша мука, і благословення: якби ж Ти не залишив нам світла совісті, ми би не могли страждати. Навчи нас витривалості в болю, стражданні й невпевненості. Навчи нас, як чекати і як довіряти. Обдаруй нас світлом, обдаруй силою і терпеливістю всіх, хто працює заради миру.Амінь.
(Томас Мертон, трапист)
CREDO-UA.ORG

Крихта Слова Божого

"Чого Мене спокушаєте, лицеміри? Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові." Мт 22,18.21

Години св. Служби

Сьогодні (25.10): карантин

Завтра (26.10): карантин

Слово св. Бенедикта

Монахи не мають права самостійно розпоряджатися навіть власним тілом і власною волею

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі