Св. Матильда з Магдебургу «Струмінь Божого світла»

В давнину, в часі Великого Посту, існував звичай вивішувати в костьолах перед вівтарем або ж перед хором постову хустку чи заслону, на знак жалоби і покути. Хустка була на половину чорна, а на половину біла. З північної сторони святині хустка була чорна. То був символ довгої темряви в Старому Завіті. На ньому були вишиті зеленим кольором біблійні сцени. Тому, що хоч Старий Завіт був затемнений численними гріхами, то все ж, були люди які не опоганили себе гріхами, але знаходились в темряві через приписи Старого Права. Вишиті на хустці образи відкривали величезну провину і низькість, яка розгнівила великого Бога так, що хоч врятував Ноя і його родину, але потопом знищив весь тогочасний світ.

Св. Гертруда за душі в чистилищі

Певного разу св. Гертруда пожертвувала молитви за душі в чистилищі. І запитала Ісуса чи подобається Йому така молитва. На те Христос відповів: "Хто молитвами своїми душі з чистилища визволяє, той як би Мене Самого з неволі викупляє. У відповідному часі винагороджу йому цей вчинок згідно з всемогутнім милосердям Моїм. Св. Гертруда запитала: "Господи мій, як Твоє непорочне тіло, в якому ніколи не було ані сліду бунту, може змушувати Тебе до співчуття нам в так різних наших спротивах". Господь відповів: "Подумай, адже Апостол говорив про Мене "Мусів уподібнитись під кожним поглядом до братів, аби стати милосердним". І додає: "Один погляд очей моєї вибраної, котрим прошиває моє серце, та безмежна довіра, яку повинна покладати в Мені, що я справді можу, знаю і хочу їй вірно допомагати у всьому. Така довіра має таку силу над моєю любов‘ю, що не можу залишити людини, яка її має.

Св. Гертруда спитала на те: "Мій Господи, якщо довіра є таким великим добром, а ніхто не може її мати без Твоєї благодаті, що має робити той, хто її не має? Ісус відповів їй: "Кожен може боротись зі своєю малодушністю згідно з свідоцтвом Письма. Хоч і не з усього серця, то устами можеш промовляти до Мене слова Іова: "Хоч би утопився в чистилищі Ти мене звідти звільниш" або "хоч би Ти мене убив, буду мати довір‘я до Тебе".
Тоді св. Гертруда почала просити: "Скоро Твоя безмежна доброта схиляється до вислухання моїх недостойних прохань, в єдності з любов‘ю і прагненням усього Твого створіння благаю Твій Маєстат, щоб для мене пробачив такій кількості грішників, що живуть на дорозі згуби, не дивлячись як довго і де живуть, – скільком душам в чистилищі Ти сьогодні пробачив. Нехай повернуться до джерела Твоєї благодаті, ті, яким захочеш дати плоди моєї молитви". Господь ласкаво прийняв її прохання і запевнив святу в тому.

Про Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Коли наближалось солодке Внебовзяття непорочної Діви Марії, свята Гертруда знову була дуже хворою і не могла, згідно зі своїм звичаєм привітати Марію молитвою "Радуйся Марійо…" стільки раз, скільки років Матінка Божа прожила на землі. Але, будучи вірною своїй побожності намагалась осягнути цього числа ділячи речення на три частини." Радуйся Марійо благодаті повна — Господь з Тобою. Коли пожертвувала Марії цю молитву з усіма іншими, які заносила за різні особи, з‘явилась їй Пресвята Діва невимовної краси покрита зеленим плащем, на якому деінде блищали золоті квіти, що нагадували листочки конюшини. Вона сказала: "Поглянь скільки слів молитви вимовила кожна з сестер, від імені яких ти молишся. Стільки пожертвували квітів, щоб Мене оздобити. Кожна квітка виблискує більше чи менше в залежності від того, на скільки та чи інша сестра вклала серце в молитву. Я ж, поверну відблиск тих квітів тим душам, які Мене так пошанували, щоб через те могли подобатися Моєму Синові та всьому Двору небесному."..

Святі апостоли Петро і Павло

В преславне свято царствених апостолів Петра і Павла, підчас ранкової молитви, співано слова" Якщо Мене кохаєш…". Свята Гертруда запитала Ісуса, які овечки вона могла б пасти, щоб в такий спосіб виявити Йому найглибшу любов. Ісус відповів: "Паси Мені п‘ять Моїх вибраних і улюблених овечок. Паси твоє серце роздумами про справи Божі. Твої уста – спасенними розмовами. Твої очі – святим читанням. Твої вуха – корисними порадами, а твої руки – постійною працею. Кожного разу, коли будеш виконувати одне з цих завдань, Я завжди прийму твою працю, як вираз найглибшої любові." Свята Гертруда зрозуміла, що розважання справ Божих в серці – це все про що можна розважати на Божу славу, для особистої користі духовної та спасіння ближнього. Подібно спасенні розмови і свята лектура означає все на що можна дивитись з користю для душі: малюнок розп‘ятого Ісуса, потреби терплячих чи приклад справедливих. Зрозуміла, що корисними порадами можна згідно з Божим уподобанням наситити свої вуха, приймаючи нагани з терпеливістю. Що до постійної праці рук, то подумала, що не можна її виконувати під час читання, але Господь приймає за працю саме зусилля читання, чи його прагнення, чи тримання книги в руках чи якісь інше подібне зусилля.

Свята Гертруда про Воскресіння Господнє

В преславну ніч Воскресіння Господнього, найпрекрасніших зі свят, свята Гертруда особливо ретельно віддавалась молитві і з‘явився їй Господь, в славі Божого маєстату, в красі не смертельності. Вона упала Йому до стіп віддаючи Йому честь. В захопленні вона сказала: "Ти найпрекрасніший з Наречених, оздобо і славо ангелів, вибрав собі за наречену останню з усіх Твоїх створінь. Я з глибини моєї душі прагну лише Твоєї слави і возвеличення. Твоїх приятелів вважаю за найближчих мені. Прошу Тебе Господи, щоб на честь Твого найчудовнішого Восркесіння, Ти звільнив від кари душі всіх тих хто Тобі особливо дорогий. А я за те жертвую Тобі, в єдності з Твоєю невинною мукою, всі страждання мого серця і тіла, які несла в часі моїх постійних хвороб".

Свята Гертруда про Вербну Неділю

В свято Пальмової Неділі свята Гертруда переповнена особливо солодкою радістю Божої присутності запитала Господа: "Навчи мене, Коханий, з чим я маю вийти Тобі на зустріч, щоб гідно зустріти Господа Бога мого, мого Улюбленого, який йде на муку заради мого спасіння?"
Господь відповів: "Приведи Мені ослика, якого я міг би осідлати, натовп який з радістю вийшов мені на зустріч, а також, натовп який піде за Мною прославляючи мене, і той, який, буде Мені служити.

Свята Гертруда про час посту

Певного разу свята Гертруда розважала над важливістю посту. Побачила Ісуса, що сидів на троні своєї слави. Біля Його стіп сидів Іван Євангелист і писав. Святу зацікавило що він пише. Ісус пояснив: "Апостол докладно занотовує кожний дар прославлення, яке склала мені ваша спільнота, розпочинаючи великий піст з понеділка, а також за весь піст. Після смерті, згідно зі словами, що Отець, весь суд Мені доручив, вірно віддам кожному доброю мірою за кожний труд піднятий для виконання добрих вчинків. Також до того додам повною мірою плід Моєї спасенної муки і смерті, через що, кожний людський дар і кожне зусилля буде надзвичайно ушляхетнене. Запроваджу кожну монахиню до Отця з цією книгою, щоб Він всемогутністю Своєї доброти додав "міру щедру…" За прославлення, що до Мене занесли в часі переслідування, яке досвідчують діти цього світу сьогодні. Я завжди залишаюся вірним і не можу занедбати винагороди Моїм добродіям. Я вірніший ніж цар Давид, який хоч усе життя не забував відплачувати своїм добродіям, всеж, при наближенні часу його смерті, довірив царство своєму сину Соломону мовлячи: "Синам Барзилая з Гілеади вияви ласкавість…" Адже завжди, важливіше нам добродійство виявлене у нещасті, ніж у щасті. Тому і Я, більше тішуся вірністю виявленою Мені сьогодні, коли світ щоразу більше ображає мене гріхами.

Крихта Слова Божого

Години св. Служби

Сьогодні (18.10):

Завтра (19.10):

Слово св. Бенедикта

А коли диявол щось брату дораджує, то він спокуси розбиває об Христа як об скелю

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі