Про удари Серця Господа Ісуса

Коли свята Гертруда побачила, як сестри йшли слухати проповідь зажурилась і сказала Ісусові: "Ти знаєш Господи, що всім серцем хотіла б теж послухати проповідь, але мене стримує хвороба. " Ісус їй відповів: "Чи хочеш, щоб Я тобі її сказав?" "З великою радістю послухаю Господи" – відповіла свята Гертруда. Тоді Господь притулив її до Свого Серця так, що її серце відчувало биття Його святого Серця. Коли її душа відпочивала, занурена в солодкій красі, почула два незвичайно прекрасні удари Божого Серця. І промовив Ісус так: "Кожен з цих ударів трьома способами спричиняються до спасіння людства. Перший удар приносить спасіння грішникам, другий - справедливим. Першим ударом звертаюсь невтомно до Бога Отця, що поєднати з Ним грішників і прихилити до милосердя. Далі, звертаюсь до всіх святих, щоб через Мою братерську вірність усправедливити перед ними грішника і схилити їх до молитви за нього. Врешті промовляю до самого грішника, щоб розбудити в ньому скруху і очікую його навернення з невимовною любов‘ю."

Про святого Йоана Хрестителя

В день святого Йоана Хрестителя свята Гертруда з глибокою побожністю співала Утреню. Явився їй святий Йоан, що стояв перед троном слави Царя небес. Був він захоплюючої краси, в розквіті молодості і променів з нього особливий привілей його гідності. Адже став він гідний, щоб охрестити Спасителя. Бути Його попередником, вказувати на Нього, а також отримав інші подібні привілеї. Коли свята так вдивлялась в побачене, то зауважила, що на образах Йоана часто малювали аскетичним старцем. Святий Йоан їй пояснив, що це теж постійно збільшує його славу в небі.

Про благодаті, які отримує кожен хто приймає Пресвяте Тіло Христа

Певного разу, свята Гертруда в часі святої Служби Божої в хвилині піднесення Пресвятих Дарів, пожертвувала Богу Отцю Найсвятішу Гостію як найгідніше винагородження за всі свої гріхи та занедбання. Зрозуміла тоді, що її душа в тій же хвилі стала перед Маєстатом Божим і була прийнята з такою ж любов’ю як Ісус Христос – краса і образ Божої слави. Агнець Божий, який в тій самій годині жертвував Себе Богу Отцю на вівтарі за спасіння світу.

На честь Преславної Трійці

В урочистість ясніючої і вічно спокійної Трійці свята Гертруда величала Господа словами, що лились з її серця: "Прославляю Тебе царственна, найпрекрасніша, найславніша, найшляхетніша, найсолодша, найласкавіша, вічно спокійна і невимовно прекрасна Трійце, Божество єдине і незмінне перед усіма віками, тепер і на віки." Пожертвувала свою молитву Богу, тоді Син явився її в людській особі, в якій, як є сказано, менший від Отця. (Христос рівний Отцю божеством і менший Отця в людській подобі.) Став Він перед обличчям гідної пошани Трійці в квітучій красі молодості прекрасним юнаком, а кожну частину Його тіла прикрашали квіти такої краси, що не можна їх було порівняти ні з чим видимим і матеріальним. Тобто, хоч людська малість сама в собі, не може наблизитись до недосяжної слави найпрекраснішої Трійці, то Ісус Христос, в людському тілі, приймає наші мізерні зусилля, ушляхетнює їх і чинить гідною цілопальною жертвою для найвищої і неподільної Трійці.

Про пресолодке свято П‘ятидесятниці

У святу Вігілію П‘ятидесятниці, свята Гертруда молилась псалтир особливо побожно, щоб приготуватись на прийняття Святого Духа. Почула в глибині душі, як Господь говорить до неї: "Отримаєте міць Духа Святого, що зійде на вас." Задумуючись над цими словами, відчула надприродню радість і глибоку вдячність Господу, але одночасно досвідчила своєї слабкості і негідності, так великого дару. Зауважила, що роздуми над власною негідністю відкривали в її серці ущелину тим глибшу, чим більш безвартіснішою себе вважала. І тоді побачила, як з Серця Сина Божого, власне в ту ущелину почала спливати крапля по краплі пречиста смужка, що нагадувала мед. Вона переливаючись поволі до глибини тієї ущелини в її серці, наповнила його аж по берег. Зрозуміла, що це Дух Святий через Найсвятіше Серце Ісуса солодко вливається до вибраних сердець. Тоді Ісус, поблагословив Своєю божественною рукою цей переповнений келих її серця, так, як благословить джерело хрещення, щоб кожного разу, як душа в ньому зануриться, очищалася з усякого бруду і ставала для Нього ще милішою. Радіючи, що отримала благодать цього спасенного благословення, Свята Гертруда звернулась до Господа зі словами: "Ось, я, Господи, негідна грішниця, визнаю з болем, що нажаль, через людську слабкість, багаторазово грішила проти Твоєї Божої всемогутності.

Приготування до П‘ятидесятниці

Свята Гертруда просила Господа щоб приготував її до гідного прийняття Святого Духа, особливо завдяки чотирьом чеснотам: чистоті серця, покорі, мирові та єдності. Коли промовляла слова молитви зауважила, що її серце стало біле як сніг. Коли благала про покору, то здавалось, що Господь готує в її душі грунт на прийняття Його дарів. Коли просила про дар миру побачила як Ісус оточує її серце наче золотим колом, проти напастей зі сторони непри-ятелів. І сказала Господу: "Ісусе, боюсь, що швидко зруйную це коло миру, тому, що коли бачу щось, що спротивлюється Тобі, то не спроможна в жоден спосіб стриматись, щоб з поривчістю тому не протистояти. Ісус відповів: "Та-ке обурення не нищить миру, а скоріше озброює неугасимим промінням Ду-ха Святого, щоб ще глибше запалити душу.

Урочистість Вознесіння Господнього

В Урочистість найрадіснішого Вознесіння Господнього Свята Гертруда намагалась виявити Ісусові найглибшу чулість особливо о дев‘ятій годині. А Господь, оскільки був час святої Літургії, говорить їй: "Всі почуття твоєї чулої любові, які ти приготувала Мені на час Мого славного Вознесіння, склади Мені тепер. Знай, що відчуваю на ново найпрекраснішу радість Мого Вознесіння, кожного разу коли Маю прийти до тебе в оживляючому Сакраменті вівтаря. Вона ж запитала: "Навчи мене Ісусе, в який спосіб мені відбути процесію на Твою славу, щоб вшанувати той преславний похід, в якому Ти перед відходом до Отця, вивів своїх учнів до Витанії." Ісус пояснив: "Слово Витанія окреслює (дім послуху). Тобто, той жертвує Мені найславнішу і наймилішу процесію, хто шукає Мене в глибині своєї душі і віддає Мені всю свою волю. А особливо коли людина з глибокою увагою аналізує, в чому виконувала більше свою волю, а не Божу, щиро того жаліє і прагне ще з глибшою увагою шукати тільки Божу волю.

Про приготування до свята Вознесіння Господнього

Готуючись до урочистості Вознесіння Господнього свята Гертруда привітала святі Рани Ісусові 5466 (с. Матильда "Liber gratiae specialis" пояснює, що число -5466 – кількість ран завданих Ісусові під час бичування) раз такими словами: "Слава Тобі наймиліша, найсолодша, найласкавіша, найшляхетніша, царствена, найвеличніша, ясніюча і переповнена миром Трійце, за ружані Рани мого Улюбленого єдиного Нареченого". Коли так молилась, побачила Ісуса, Його обличчя було прекрасніше від облич ангелів, а над кожною Його раною побачила квіти ,що світились золотим блиском. З великою доброзичливістю Господь відповів на її привітання: "Ось в такій ясніючій поставі і в золотистій славі прийду до тебе в годину твоєї смерті, наповнений красою і солодкістю. І такими оздобами, якими ти прикрасила Мої рани солодкістю своїх молитов, Я прикрию усі плями твоїх гріхів і занедбань. І вчиню це всім, хто з подібною горливістю віддасть честь усім Моїм Ранам цією, чи іншою молитвою."

Октава Воскресіння Господнього

Восьмого дня після Воскресіння в Євангелії читається як Господь дихнув на апостолів і дав їм Духа Святого. Свята Гертруда благала Господа ,щоб і її обдарував Своїм солодким Духом. Ісус їй відповів: "Якщо прагнеш отримати Духа Святого мусиш, спочатку, як Мої учні, доторкнутись Мого боку і рук". Вона зрозуміла ,що коли хтось хоче отримати Духа Святого, нехай доторкнеться Боку Ісусового. Тобто, нехай з вдячністю розважить в своєму серці велику любов Божого Серця. Це завдяки цій великій любові призначив Він нас від віку своїми дітьми спадкоємцями царства Божого. А також, не дивлячись на нашу негідність, неустанно випереджує нас невичерпними благодаттями не зважаючи на нашу невдячність.
Доторкнутись Рук Господніх, тобто заглибитись з вдячністю над життям Ісуса на протязі тридцяти трьох років. Над тим, що чинив для нашого відкуплення на протязі всього життя, а особливо в час муки і смерті. Розваживши все це свята Гертруда з великою вдячністю пожертвувала Ісусові своє серце на все, що сподобається Божій волі в єдності з тією любов‘ю з якою Він сказав: "Як Мене послав Отець, так і Я вас посилаю". Так, щоб людина не прагнула нічого поза Божою волею .Також щоб людина з готовністю прийняла все що Господь для неї допустить.

Велика П‘ятниця

У Велику П‘ятницю, свята Гертруда запрагнула винагородити своєму Улюбленому за всі страждання і в пориві серця запитала: "Навчи мене, єдина надіє і єдине спасіння моєї душі, чим я могла б Тобі винагородити за Твоє велике терпіння, переповнене гіркотою заради мого спасіння?" Ісус відповів: "Якщо хтось, підкориться чужій думці відмовившись від своєї, відплатить Мені таким чином за Мою неволю, коли то на зорі я був спійманий, ув‘язнений і дуже скривджений, заради спасіння людства. Хто ж з покорою визнає себе за грішника, винагородить Мені за суд, на якому о першій годині Я був оскаржений фальшивими свідками і осуджений на смерть. Хто стримає свої почуття від того, що приносить задоволення, віддячить Мені за бичування, яке Я терпів о третій годині. Хто підкориться суворим настоятелям, полегшить тим Моє терпіння від тернового вінця. Якщо ображений, перший з покорою витягне руку до примирення, допоможе Мені у несінні хреста. Якщо хтось схилить себе до вчинків милосердя, що перевищують його можливості, винагородить Мені за болюче розп‘яття о шостій годині. Хто відверне ближнього від гріха, віддячить Мені за Мою смерть. Коли хтось зневажений відповість на те з покорою, то як би Мене з Хреста зняв. А хто ставить ближнього вище себе, винагороджує Мені тим за мій похорон."

Великий Четвер

У Великий Четвер св. Гертруда глибоко зосередилась над стражданнями Господа. Побачила Його в такому стані, в якому Він був в день перед смертю. Весь день Він був сповнений глибокою тривогою смерті. Будучи відвічною мудрістю Бога Отця, Він знав наперед усе, що мав витерпіти. Тому увесь день тривожився і страждав, що змінювався на Обличчі з таким терпінням, наче кожної хвилини переживав гіркоту смерті. Свята Гертруда відчула це в серці, викликало воно в ній таке глибоке співчуття, що колиб мала тисячі сердець, усе віддала б Ісусові. В тій же хвилині відчула, як її серце почало битись з великою силою. Раз, з прагненням та любов‘ю, переповнене благословенням, то знову – зі смертельною мукою. Від цього пережиття вона цілковито ослабла. Ісус промовив до неї: "З тією самою любов‘ю, з якою в день моєї муки витерпів гіркоту муки і смерті для спасіння людства, тепер, коли уже не підлягаю смерті, зніс усе в твоєму серці, адже багато разів воно було наскрізь прошите співчуттям до Мого страждання. Через те співчуття, яким з‘єдналася сьогодні зі Мною, даю тобі плід Мого терпіння і смерті на помноження твого вічного щастя. Даю тобі таку благодать, що кожного разу, коли хтось буде адорувати дерево хреста, котре служило Мені як знаряддя муки, твоя душа відчує те саме глибоке співчуття, яке ти виявила Мені сьогодні. Додам ще й те, що в кожній справі, з якою звернешся до Мене, будеш вислухана.
Кожного разу, коли прийдеш до Мене з наміром молитви, подай Мені Моє Серце, яке часто даю тобі, як знак нашої взаємної єдності, щоб Я з нього Міг обдарувати всіх тих, за кого просиш. Вчини це, з тією любов‘ю, з якою Я прийняв це людське серце для спасіння людини, і з якою давав тобі його, як особливий привілей приязні." Свята запитала Господа: "Скажи, Коханий Спасителю, яким ім‘ям Ти кликав Отця, коли моливсь в агонії?" Господь відповів: "Часто взивав Його тим іменем: О Повнота Моєї Істоти!"


Під час святої Меси перед Причастям, тихо молячись, Свята Гертруда побачила Господа, що лежав цілковито обезсилений, наче віддавав останній подих. Його вигляд викликав таке глибоке співчуття, що мало не втратила свідомість. І ось побачила, як священик підніс Його Тіло, і підтримував Того, Ким сам був підтриманий, і який Сам усе підтримує словом Своєї Міці. Дивлячись на Господа, свята зрозуміла, що Він відкрив її душі Своє велике прагнення, з‘єднатися в Причасті з улюбленою душею. Свята зрозуміла, що кожного разу, коли хтось з побожністю вдивляється в Пресвяту Хостію, в якій сакраментально укрите Пресвяте Тіло Господа Ісуса,кожного разу примножує свої заслуги в небі. І в майбутньому огляданні Обличчя Господа отримає стільки особливої радості, скільки раз на землі споглядав з побожністю і прагненням на Тіло Христа, чи лише прагнув побачити, але якісь перешкоди йому не дозволили цього зробити.

Велика середа

В Велику Середу, в часі Святої Літургії співано антифону: "Перед Іменем Господа нехай зігнеться кожне коліно істот небесних і земних і підземних, бо Господь став послушним аж до смерті-смерті ж, хресної". Почувши ці слова, свята Гертруда в гарячому пориві серця впала на коліна, щоб віддати честь Пресвятому Імені Господа Ісуса, з наміром винагородження за всі свої занедбання, яких допустилась, не віддаючи належної пошани Господу. А коли зрозуміла, що це подобається Господу, вдруге впала на коліна винагороджуючи за всі занедбання яких допустились коли-небудь святі, які уже зібрались в небі навколо Господа. В тій же хвилі усі святі з великою вдячністю почали возвеличувати Господа за те, що влив в її серце таке прагнення і молились за неї. Втретє, впала на коліна з наміром винагородження за всі занедбання в пошані Господа, якого допустилась вся Церква. Почувши це Син Божий з радістю та ласкавістю віддав їй плід усіх побожних практик, які отримав в жертві від усієї Церкви. Четвертий раз, свята преклонила коліна, щоб винагородити за всі занедбання, яких допустились ті, що тепер у вогні пекла. Тоді Син Божий став перед Богом Отцем кажучи: "Отче, Ти переказав Мені увесь суд, тому Я, міццю Мого справедливого і правдивого вироку, покарав їх на вічні муки. Тому, винагородження учинене Моєю Вибраною, приймаю з такою незвичайною ласкавістю, що відплати за неї розум людини не в стані осягнути. Нехай же буде відкладена на час коли її душа буде готова прийняти вічне щастя."

Про користь, яка випливає з муки Господньої

В час посту, свята Гертруда, розважаючи страждання Господа, пожертвувала своє тіло і душу, щоб знести і виконати все, що Ісусові сподобається допустити для неї. Господь прийняв її прагнення з невимовною вдячністю. Захоплена Божим натхненням, в щирому пориві душі, вона почала вітати окремі частини тіла Господа, які були піддані страшним тортурам в часі муки хресної заради нашого спасіння. Кожного разу, як поклонялась якійсь Рані, з неї виходив струмінь Божого світла і освітлював її душу. Те світло, влило в її душу ту невинність, яку Ісус вислужив для Церкви через терпіння кожної частини тіла. Коли її душа була цілковито розпромінена світлом, що випливало з частин Тіла Господа, і оздоблена досконалою невинністю, свята звернулась до Ісуса: "Господи навчи мене тепер, як завдяки отриманій невинності, я могла б возвеличити Твої Святі Терпіння?" Господь відповів: "Розважай часто в своєму серці, з вдячністю і співчуттям, що Я, твій Творець і Господь, витерпів, під час гарячої і довгої молитви в глибокій агонії. Коли з великої тривоги, прагнення і любові окропив кривавим потом обличчя землі. Довір Мені всі твої вчинки і всіх тих хто дорогий тобі, життя всіх тих хто пов'язаний з тобою в якийсь спосіб. Все довір в єдності з тією любов'ю, з якою я промовив до Отця: "Отче не моя, а лише твоя воля нехай станеться." Так власне прийми кожне щастя і нещастя. З тією самою любов'ю, з якою Я посилаю те все для твого спасіння. Щастя прийми з тією вдячністю, з якою Я кохаючи тебе дав тобі його, знаючи твою слабкість. Щоб ти навчилась з надією в душі очікувати вічного щастя. Труднощі прийми з тією любов'ю, з якою Я тобі їх допускаю через батьківську вірність щоб ти отримала нагороду вічну." З вдячністю свята Гертруда постановила протягом всього тижня молитись молитву Salve delicata membra, в якій вітала рани Господа. Вона відчула, що Ісуса та молитва потішила, тому і ми наслідуймо її щоб отримати благодать.

Хресна дорога зі святою Гертрудою

Стояння 1. Суд Пилата
Господь повчав святу: "Прославляй Мене через Моє Серце, за повну спокою покору через яку Непорочна Діва Марія все більше ставала гідною, щоб Мене прийняти. Зажди нехай взірцем тобі буде Моя покора, адже Я, суддя живих і померлих, о першій годині дня покірно став перед судом малодушної людини для спасіння роду людського".
Стояння 2. Ісус бере хрест
Прославляй Мене за те горливе прагнення Марії, яке притягнуло мене, сина Божого, з лона Найвижчого Отця до її дівочого лона. Вона наслідувала мене в гарячому прагненні спасіння роду людського, коли жорстоко бичуваний, тернем коронований, о третій годині дня з великою покорою і терпеливістю взяв ганебний хрест на мої струджені і закривавлені рамена.
Стояння 3. Ісус падає вперше
Випробування тілесні чи духовні являються правдивим знаком Божого вибрання і являються наче зашлюбинами душі з Господом. Вдивляючись в біль Ісуса свята Гертруда попросила: "Мій Господи, навчи мене, як мені віддати честь Твоєму пресвятому стражданню". Господь відповів: "Часто розважай в серці з вдячністю і співчуттям ту тривогу, з якою я твій Творець, молився гаряче і довго, затоплений в агонії під тягарем страждання, прагнення і любові скропив обличчя землі кривавим потом. Довір мені всі твої вчинки і всі справи тих, хто близький тобі єднаючись з тією глибокою покорою, з якою Я сказав: "Отче, не Моя, але Твоя нехай буде воля".
Стояння 4. Страждальна Мати
Вдивляючись в обличчя Пресвятої Діви свята Гертруда промовила: "Прославляю і возвеличую Тебе Матінко кохана, найдостойніша дарохранительнице Духа Святого, через найсолодше серце Ісуса Христа улюбленого Сина Бога Отця і Твого. Прошу, приходь нам з допомогою у всіх потребах, а особливо в годину смерті так як була з Ісусом, в Його годину".

Про душу, якій завдяки молитві св. Гертруди допомогло заступництво Церкви

В присутності с. Гертруди певній особі повідомлено про смерть близької людини. Та особа дуже засмутилась, а св. Гертруду огорнуло глибоке співчуття і вона почала щиро молитись за померлого. Господь відкрив їй, що то завдяки Божому Провидінню, ця звістка дійшла до згадуваної особи в присутності монахині. Свята запитала: "Господи, але Ти міг дати мені благодать молитви за померлого без цього зворушення?" Господь відповів: "Особливу радість знаходжу в хвилинах, коли людина з глибини серця керована прагненням добра, робить добрий вчинок". Коли монахиня довго молилась за померлого, побачила його душу у вигляді величезної роздутої ропухи, чорної як вугілля, яка дуже страждала. Не було біля неї жодного ката, але кожна частина тіла мучилась тяжко через провини, яких допустилась. Св. Гертруда запитала: "Ах Господи чи з огляду на мене, Ти не міг би змилосердитись над цією душею?" Господь відповів: "Не тільки над ним, але з любові до тебе, помилую міліон інших душ. Чи хочеш, щоб Я простив йому всі провини і звільнив від усіх мук?" "Але може це було б не згідне з Твоєю справедливістю?" Ісус відповів: "Досконало буде згідне, якщо попросиш мене про те з глибокою довірою. Я, знаючи майбутнє, приготував цю душу в часі конання, через добре прагнення". Монахиня молилась: "Ісусе, спасіння душ, зроби це згідно Твого великого Милосердя, завдяки Твоїй доброті, довіряю безмежно Твоєму милосердю!" Як тільки промовила ті слова, душа того чоловіка набрала вигляду людини і на його чорну шкіру було одягнено білий одяг. А його душа була звільнена з усіх мук. Однак монахиня зрозуміла, що чорна шкіра теж мусить бути очищена аж набере білості снігу і стане гідна тішитись присутністю Бога. Очищення то сталось так, як очищається якась річ від іржи ударом желізного прута. Окрім того, через призвичаєння до гріха, душа його з великим трудом поверталася до білизни. Господь відкрив їй, що душа людини, яка померла обтяжена важкими гріхами, не отримує допомоги через посередництво Церкви, аж очиститься хоч трошки завдяки Божому Милосердю і зніме тягар вин, які унеможливлюють її участь у посередництві Церкви.

Стриманість Моїх святих очей

СВ. ГЕРТРУДА ХЕЛФТСКАЯ

В першу неділю Великого посту св. Гертруда почувалась не достатньо приготованою, щоб прийняти Тіло Господа, з покірним серцем просила Ісуса, щоб уділив їй тієї благодаті, яка випливала з Його найсвятішого посту, під час якого сорок днів і ночей умертвлював Своє найсвятіше Тіло на землі для нашого спасіння. Щоб винагородити браки її посту, який змушена була перервати через хворобу, що мучила її тіло. В своєму серці вона побачила як на її прохання Син Божий миттєво піднявся і з радісним обличчям похилився навколішки з глибокою пошаною перед Богом Отцем . І промовив: "Я Твій єдиний Син співодвічний і співістотний Тобі. В моїй недослідимій мудросі знаю слабкість, що виникає з людської природи краще ніж вона чи хтось з людей . Тому маю глибоке милосердя і жертвую Тобі, Отчє Святий -як винагородження за всі її недосконалості- найдосконалішу стриманість Моїх святих уст, винагороджуючи і доповнюючи все те чим згрішила або занедбала через непотрібні розмови. Жертвую тобі також справедливий Отчє стриманість Моїх святих вух за всі помилки її вух. Стриманість Моїх святих очей за всі провини, яких допустилась чєрєз необачне споглядання, та стриманість Моїх рук і ніг за всі гріхи яких допустилась в справах та рухах. Жертвую також твоєму маєстатові коханий Отчє, моє Божественне Серце за всі недоліки, яких допустилась в думках словах, прагненнях чи бажаннях. В ту ж мить вона побачила, що душа її стоїть перед Обличчям Бога Отця покрита білою і червоною шатою чудесно оздоблена як дитина знатного роду . Біла шата означала невинність, котрою була покрита завдяки відреченням душі Ісуса. Червона-труд тих відречень, Оздоби-на шаті, були знаками безлічі вчинків різних частин тіла, через які Христос здобув для нас вічне спасіння. Господь поставив перед св. Гертрудою три страви- три Його перемоги про які читаємо в Евангелії Мт.4,1-11. Повинна вона була спожити їх як ліки на три вади якими найчастіше грішить рід людський.
Згода на невластиві приємності, погодження зі злом і похітю. Спочатку та славна перемога Господа Ісуса коли диявол підсунув Йому приємність їжі кажучи: " Скажи щоб це каміння стало хлібом" Ісус відповів: " Не самим хлібом живе людина..."
Св. Гертруда повинна була прийняти ці слова як ліки на всі гріхи поповнені через шукання людських приємностей та,щоб давало сили протистояти всім спокусам на майбутнє. Тобто якщо хтось бореться з якоюсь спокусою приємності, то чим більше піддається її атакам , тим слабшим стає опір.Тому кожен може жертвувати Богу Отцю ту перемогу Його Сина, щоб отримати уздоровлення з усіх гріхів яких допустився. знаходячи людську чи тілесну приємність в якомусь створінні Благаючи про силу протистояти таким спокусам в майбутньому.

Св. Матильда з Магдебургу «Струмінь Божого світла»

В давнину, в часі Великого Посту, існував звичай вивішувати в костьолах перед вівтарем або ж перед хором постову хустку чи заслону, на знак жалоби і покути. Хустка була на половину чорна, а на половину біла. З північної сторони святині хустка була чорна. То був символ довгої темряви в Старому Завіті. На ньому були вишиті зеленим кольором біблійні сцени. Тому, що хоч Старий Завіт був затемнений численними гріхами, то все ж, були люди які не опоганили себе гріхами, але знаходились в темряві через приписи Старого Права. Вишиті на хустці образи відкривали величезну провину і низькість, яка розгнівила великого Бога так, що хоч врятував Ноя і його родину, але потопом знищив весь тогочасний світ.

Св. Гертруда за душі в чистилищі

Певного разу св. Гертруда пожертвувала молитви за душі в чистилищі. І запитала Ісуса чи подобається Йому така молитва. На те Христос відповів: "Хто молитвами своїми душі з чистилища визволяє, той як би Мене Самого з неволі викупляє. У відповідному часі винагороджу йому цей вчинок згідно з всемогутнім милосердям Моїм. Св. Гертруда запитала: "Господи мій, як Твоє непорочне тіло, в якому ніколи не було ані сліду бунту, може змушувати Тебе до співчуття нам в так різних наших спротивах". Господь відповів: "Подумай, адже Апостол говорив про Мене "Мусів уподібнитись під кожним поглядом до братів, аби стати милосердним". І додає: "Один погляд очей моєї вибраної, котрим прошиває моє серце, та безмежна довіра, яку повинна покладати в Мені, що я справді можу, знаю і хочу їй вірно допомагати у всьому. Така довіра має таку силу над моєю любов‘ю, що не можу залишити людини, яка її має.

Про Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Коли наближалось солодке Внебовзяття непорочної Діви Марії, свята Гертруда знову була дуже хворою і не могла, згідно зі своїм звичаєм привітати Марію молитвою "Радуйся Марійо…" стільки раз, скільки років Матінка Божа прожила на землі. Але, будучи вірною своїй побожності намагалась осягнути цього числа ділячи речення на три частини." Радуйся Марійо благодаті повна — Господь з Тобою. Коли пожертвувала Марії цю молитву з усіма іншими, які заносила за різні особи, з‘явилась їй Пресвята Діва невимовної краси покрита зеленим плащем, на якому деінде блищали золоті квіти, що нагадували листочки конюшини. Вона сказала: "Поглянь скільки слів молитви вимовила кожна з сестер, від імені яких ти молишся. Стільки пожертвували квітів, щоб Мене оздобити. Кожна квітка виблискує більше чи менше в залежності від того, на скільки та чи інша сестра вклала серце в молитву. Я ж, поверну відблиск тих квітів тим душам, які Мене так пошанували, щоб через те могли подобатися Моєму Синові та всьому Двору небесному."..

Святі апостоли Петро і Павло

В преславне свято царствених апостолів Петра і Павла, підчас ранкової молитви, співано слова" Якщо Мене кохаєш…". Свята Гертруда запитала Ісуса, які овечки вона могла б пасти, щоб в такий спосіб виявити Йому найглибшу любов. Ісус відповів: "Паси Мені п‘ять Моїх вибраних і улюблених овечок. Паси твоє серце роздумами про справи Божі. Твої уста – спасенними розмовами. Твої очі – святим читанням. Твої вуха – корисними порадами, а твої руки – постійною працею. Кожного разу, коли будеш виконувати одне з цих завдань, Я завжди прийму твою працю, як вираз найглибшої любові." Свята Гертруда зрозуміла, що розважання справ Божих в серці – це все про що можна розважати на Божу славу, для особистої користі духовної та спасіння ближнього. Подібно спасенні розмови і свята лектура означає все на що можна дивитись з користю для душі: малюнок розп‘ятого Ісуса, потреби терплячих чи приклад справедливих. Зрозуміла, що корисними порадами можна згідно з Божим уподобанням наситити свої вуха, приймаючи нагани з терпеливістю. Що до постійної праці рук, то подумала, що не можна її виконувати під час читання, але Господь приймає за працю саме зусилля читання, чи його прагнення, чи тримання книги в руках чи якісь інше подібне зусилля.
В часі святої Служби Божої прославляла святого Петра за його особливі привілеї, а особливо за те, що був гідний почути слова: "Що зв‘яжеш…". Побачила його в належній йому славі Папи був одягнений в шати священика. Витягнувши руку, уділив їй благословіння, для доповнення в її душі кожної спасенної справи, яка коли небуть виконалась в якійсь душі завдяки владі уділеній йому тими словами. Коли підходила, щоб прийняти Пресвяте Таїнство тремтіла на згадку про власну негідність. Побачила, як наблизились до неї два славні апостоли, один з ліва, а другий з права, і провадили її з великою пошаною. А коли наблизилась до столу Господнього, Син Божий встав, пригорнув її ї сказав: "Ось, цими самими раменами, в які тебе приймаю, пригорнув тебе до Себе. Волів, однак, вчинити це за посередництвом Моїх апостолів, щоб зросла твоя побожність до них. Свята згадала, що забула вшанувати святого апостола Павла перед його святом, якимось актом особливої побожності. Тому попросила Господа, щоб Він направив її занедбання. Після прийнятого сакраменту занурена в глибокій молитві, побачила себе на троні поряд з Господом, наче царівна з царем, а два апостоли стояли перед ними на колінах, наче воїни що приймають нагороду від свого Пана і пані. Зрозуміла, що заслуги святих зростають завдяки силі Пресвятого Причастя. Здивувалась, адже апостоли могли здобути достатньо заслуг за життя, складаючи цю Пресвяту Жертву. Ісус зробив їй таке пояснення. Хоч для царівни достатнім гонором є те, що її пошлюбив цар, то однак, відчуває велику думу і радість на весіллі своєї дочки. Подібно і всі святі тішаться разом з душею, яка з побожністю приймає Пресвятий Сакрамент.

Свята Гертруда про Воскресіння Господнє

В преславну ніч Воскресіння Господнього, найпрекрасніших зі свят, свята Гертруда особливо ретельно віддавалась молитві і з‘явився їй Господь, в славі Божого маєстату, в красі не смертельності. Вона упала Йому до стіп віддаючи Йому честь. В захопленні вона сказала: "Ти найпрекрасніший з Наречених, оздобо і славо ангелів, вибрав собі за наречену останню з усіх Твоїх створінь. Я з глибини моєї душі прагну лише Твоєї слави і возвеличення. Твоїх приятелів вважаю за найближчих мені. Прошу Тебе Господи, щоб на честь Твого найчудовнішого Восркесіння, Ти звільнив від кари душі всіх тих хто Тобі особливо дорогий. А я за те жертвую Тобі, в єдності з Твоєю невинною мукою, всі страждання мого серця і тіла, які несла в часі моїх постійних хвороб".

Свята Гертруда про Вербну Неділю

В свято Пальмової Неділі свята Гертруда переповнена особливо солодкою радістю Божої присутності запитала Господа: "Навчи мене, Коханий, з чим я маю вийти Тобі на зустріч, щоб гідно зустріти Господа Бога мого, мого Улюбленого, який йде на муку заради мого спасіння?"
Господь відповів: "Приведи Мені ослика, якого я міг би осідлати, натовп який з радістю вийшов мені на зустріч, а також, натовп який піде за Мною прославляючи мене, і той, який, буде Мені служити.

Свята Гертруда про час посту

Певного разу свята Гертруда розважала над важливістю посту. Побачила Ісуса, що сидів на троні своєї слави. Біля Його стіп сидів Іван Євангелист і писав. Святу зацікавило що він пише. Ісус пояснив: "Апостол докладно занотовує кожний дар прославлення, яке склала мені ваша спільнота, розпочинаючи великий піст з понеділка, а також за весь піст. Після смерті, згідно зі словами, що Отець, весь суд Мені доручив, вірно віддам кожному доброю мірою за кожний труд піднятий для виконання добрих вчинків. Також до того додам повною мірою плід Моєї спасенної муки і смерті, через що, кожний людський дар і кожне зусилля буде надзвичайно ушляхетнене. Запроваджу кожну монахиню до Отця з цією книгою, щоб Він всемогутністю Своєї доброти додав "міру щедру…" За прославлення, що до Мене занесли в часі переслідування, яке досвідчують діти цього світу сьогодні. Я завжди залишаюся вірним і не можу занедбати винагороди Моїм добродіям. Я вірніший ніж цар Давид, який хоч усе життя не забував відплачувати своїм добродіям, всеж, при наближенні часу його смерті, довірив царство своєму сину Соломону мовлячи: "Синам Барзилая з Гілеади вияви ласкавість…" Адже завжди, важливіше нам добродійство виявлене у нещасті, ніж у щасті. Тому і Я, більше тішуся вірністю виявленою Мені сьогодні, коли світ щоразу більше ображає мене гріхами.

Крихта Слова Божого

"Моя Мати й мої брати-це ті,котрі Слово Боже слухають і виконують" Лк 8,21

Години св. Служби

Сьогодні (24.09): реколекційна

Завтра (25.09): реколекційна

Слово св. Бенедикта

Кожного разу, коли треба в монастирі прийняти важливе рішення, нехай абат скличе всю спільноту і представить їй те, про що йдеться

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі