На сторінках нашого сайту можна знайти інформацію про наш спосіб життя на щодень, розклад дня в нашому Абатстві, нашу духовність та працю, можливість створення контакту, участь в реколекціях. Запрошуємо також відвідати сторінку наших Облатів у Фейсбуці "Джерела бенедиктинської духовності".


Сердечно запрошуємо!

Облатські обітниці




26 вересня у спільноті облатів та друзів абатства відбулася урочиста подія - Валентина Нечеснюк склала свої облатські обітниці.

Також в цей день в умовах карантину відсвяткували 14-ту річницю посвячення нашого монастиря.

Монастир св. Йосипа у Львові-Солонки



Будівництво нового бенедиктинського монастиря з ініціативи Архієпископа Митрополита Львівського Мечислава Мокшицького почалося в 2016 році.

4 червня 2020 року Львівським Митрополитом був освячений хрест, приготовлений для вежі храму.

Більше інформації можна знайти на сайті Львівської Архиєпархі.

Запитати себе…


Живіть запитаннями


Святе Письмо повне запитань, але чи ми серйозно готові їх собі поставити?
Питання – це, як привідкриті двері, що запрошують увійти до повноти життя. В духовному житті не буває так, щоб все було до кінця ясно і відомо.

Щоб прийняти якесь рішення чи обрати життєву позицію, людина має ставити багато запитань. Потрібно не боятися задавати їх собі, інакше можна ніколи не зрушити з місця. Питання мають могутню рушійну силу.
Щоб визначитися з покликанням, теж необхідно спочатку себе запитати про це, і можливо, провести ночі питань і молитви..

Я – виноградна лоза, а ви – галузки


З коментаря св. Кирила Олександрійського, єпископа, до Євангелія від св. Йоана (книга 10, 2)
Я – виноградна лоза, а ви – галузки

Бажаючи показати нам, що ми повинні перебувати в Його любові, і що для нас це дуже велике благо, Господь сказав про себе, що Він – виноградна лоза. Натомість до галузок Господь порівнює тих, хто з’єднаний з Ним; тих, хто в Нього наче прищеплений; тих, хто через сопричастя у Святому Дусі, вже стали учасниками Його природи. Адже це Дух Христа єднає нас з Ним.

Євангеліє в контексті покликання


Покликання Мойсея

Древній мідраш в єврейському Талмуді інтерпретує історію з Мойсеєм. Цю історію напевно знали слухачі Ісуса, її переказували равини і тому цей образ був відомий юдеям.

Мойсей пішов пасти вівці (Вихід. 3,1)

Коли він перебував з отарою, Господь випробував його. Так відчитали равини; одного разу, коли Мойсей пішов пасти вівці Їтра, свого тестя в пустелю, одне ягня втекло від нього. Мойсей йшов за ним, шукаючи в ущелинах скель. Написано: "вийшов поза пустелю". Знайшов же його, біля струмка, як пило воно воду. Коли Мойсей наблизився, мовив до нього "Я ж не знав , що ти побігло від мене через спрагу! Мабуть ти змучилось..?" І так промовляючи, взяв на плечі ягня, пригорнув і поніс його.

Тим часом, споглянув Святий, нехай благословиться Він, і помислив: "Так як ти змилосердився і спромігся вести отару овець довірених людиною, певен, що зможеш повести паству мого народу Ізраїлю".

На відміну від образу пастиря в Євангелії Луки (з вівцею на грудях), в Йоанна маємо вираження любові до овець через глибший образ – дарування за них власного життя.

У Луки виражений яскраво образ милосердя Божого, а у Йоана маємо три інші характеристики:
- Це огорожа
- Двері
- Пасовиська повноти життя.

Огорожа дає нам натяк на внутрішнє життя та інтимність відношення з Богом. Щоб чути голос Пастиря треба перебувати в усамітненні, заглибитися в себе, відокремитися від світу (образ клаузури навіть), тому що все це допомагає пізнати доброту Пастиря, довіритися Йому.. Можливо навіть провести ночі в розмовах з Ним... Досвідчити Його близькості.

Така атмосфера відокремленого простору сприяє почути краще і пізнати красу нашого Пастиря. Врешті, зачаруватися ароматом Христа, так як вівці знали свого Господаря не тільки по голосу, а також добре розрізняли його запах і виходили тільки, коли приходив саме їхній господар.
Загорожа, як образ нашої виключної близькості з Богом.

«Я є… двері» грец. «Его еймі» – тобто, той хто укривається, виходить поза пустелю світу, зустрічає присутність Бога. Так, як Мойсей чує ці слова з палаючого куща і від цього починається його загадкова мандрівка, явлення і ховання цієї присутності, шукання і зустрічі. Ісус тепер говорить, що Він є двері зустрічі з Отцем, є Той, через якого ти можеш ввійти у споглядання і спілкування з Отцем. Дверима є Він Сам, бо бере на себе дерево хреста і своєю смертю на хресті зриває старі двері, що замикали прохід до раю. І Йоан має образ сильного, відважного і мускулистого Пастиря, готового дарувати своє життя за овець. Це двері до весільного бенкету, щедро заставленої трапези, до якої запрошені ввійти.

І це означає, що за Ним відкриваються прекрасні пасовища. Сьогодні Церква дає нам читання папи Григорія Великого (Проповіді на Євангеліє) у Літургії Години Читань, де він пише, що «той, хто слідує за Пастирем з простим серцем, буде насичуватися вічносвіжою поживою. Що ж це за пасовища, як не найвищі небесні радощі, що є вічною весною?»

За таким Пастирем не страшно слідувати, Він єдиний, кому так насправді, найбільше залежить на нашому щасті. Він добрий (καλος), що означає красу і повноту, благість буття. Він хоче нею ділитися і гукає голосом Коханого у Пісні Пісень (2,13) : «Уставай же, подруго моя, моя прекрасна, й ходи до мене!»


Текст підготувала с. Марія OSB

2020 рік-рік молитов про нові покликання

Іти в слід за Улюбленим

Хвилинка поєзії.

Іти в слід за Улюбленим


Піти в слід за Улюбленим,

У незвідані краї,

Які не в світі цім загубленім,

А в моїм нутрі.

У глибину ввійти з Учителем,
Щоб вслуховуватись в Його Слова,
Пізнати міць Спасителя,
І Хрест, що вже розквіта.

Досвідчить тишу у своїм нутрі,

Й діткнутись ніжно Того, Хто там є.

Закоштувати ковток Його Води,

Щоб забуяло джерелом життя нове.

«Ora et labora» або трудова етика св. Бенедикта




Саме монастирі змінили підхід до праці у Західній Європі. У Стародавній Греції землеробство та ремісництво вважалися найнижчими способами людської діяльності, несумісними з гідністю вільних людей. У Старому Завіті праця асоціювалася з покутою, в поті чола люди повинні були здобувати свій хліб як наслідок вигнання із раю. І тільки Новий Завіт повернув працю на її природне місце в житті людини, надав їй належну гідність, не як самоцілі чи ідола. У грецькому світі фізична праця вважалася справою рабів, оскільки мудрі і вільні присвячували себе духовним речам та існуванню вищого духовного світу. Єврейська традиція була абсолютно іншою: великий рабин займався ремісничою професією, маємо приклади цього у Новому Завіті: святий Павло, що був учнем школи великого Гамалиїла, працював своїми руками і був ткачем наметів. І це не виняток, християнство перейняло равіністичну єврейську традицію, тому праця завжди була складовою християнства, а отже і культури монашества. Статут Бенедикта (далі СБ) в багатьох розділах дає вказівки про фізичну працю: щотижневе приготування їжі, смирення та послух зобов'язанням, робота майстрів у монастирі і т.д. У 48 розділі СБ мовиться про ручну роботу наряду з lectio та молитвою.


Про євхаристійне життя.

«Чиніть це на Його спомин…»

Мудрість середньовічних отців монашества, як відповідь на нинішні умови літургійного життя.

Сьогодні переважна більшість християн є обмеженою у доступі до сакраментального і літургійного життя, але це не означає що вони позбавлені можливості жити євхаристійним життям у його глибинній сутності. Нехай не смутить ця ситуація тих ревних вірних, які залишились у своїх домівках і не мають змоги брати видимої участі у Святій Жертві Тіла і Крові, оскільки можуть і надалі її переживати і звершувати у своєму житті у більш внутрішньому і глибинному вимірі і отримувати плоди спасіння. Наведемо думки деяких  середньовічних авторів, які тлумачили сенс літургійного життя монаха у своїй келії, тоді, коли він не міг брати участі у Божественній Літургії, оскільки деякі брати не були пресвітерами і проживали самітньо.   Для прикладу сягнемо богословського вчення Вільгельма з Сант-Тьєрі у його знаменитому Золотому листі до цистерців.

PAX
Молитва за мир
Всемогутній і милосердний Боже, Отче всього, Творче й Володарю Всесвіту, Господи Історії, чиї діла бездоганні, чиє співчуття до людських помилок невичерпне, у Твоїй волі наш мир.
Вислухай милосердно цю молитву, яка возноситься до Тебе посеред криків і розпачу світу, в якому Тебе забули, в якому не закликають Твоє ім’я, в якому насміхаються з Твоїх законів та ігнорують Твою присутність. Вислухай, бо ж ми, не знаючи Тебе, не живемо у мирі.
Допоможи нам запанувати над зброєю, яка загрожує запанувати над нами. Допоможи нам використати науку для миру і багатства, а не для війни і нищення. Покажи нам, як використати ядерну енергію для добра, а не для згуби наших дітей.
Розв’яжи внутрішні суперечності, які неймовірно і незносно розрослися в нас. Вони водночас і наша мука, і благословення: якби ж Ти не залишив нам світла совісті, ми би не могли страждати. Навчи нас витривалості в болю, стражданні й невпевненості. Навчи нас, як чекати і як довіряти. Обдаруй нас світлом, обдаруй силою і терпеливістю всіх, хто працює заради миру.Амінь.
(Томас Мертон, трапист)
CREDO-UA.ORG

Крихта Слова Божого

"Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященники та книжники Його відкинуть і уб'ють, та Він на третій день воскресне." Лк 9,48

Години св. Служби

Сьогодні (28.09): карантин

Завтра (29.09): карантин

Слово св. Бенедикта

Підпережіться вірою і виконанням добрих вчинків

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі