На сторінках нашого сайту можна знайти інформацію про наш спосіб життя на щодень, розклад дня в нашому Абатстві, нашу духовність та працю, можливість створення контакту, участь в реколекціях. Запрошуємо також відвідати сторінку наших Облатів у Фейсбуці "Джерела бенедиктинської духовності".


Сердечно запрошуємо!

Pax! Мир!


Дорогі Друзі Сестер Бенедиктинок!

У зв’язку з пом’якшенням карантину в країні з’явилася можливість брати участь у Службі Божій в каплиці нашого Абатства зі збереженням всіх вимог безпеки, а саме: дотримання необхідної дистанції, використання масок, рукавичок та дезинфікуючого розчину. Оскільки наша каплиця не є досить просторою і звершується лише одна Свята Меса, то ми можемо прийняти лише 13 осіб, які мають зголоситися заздалегідь. Про прагнення взяти участь у недільній Євхаристії просимо повідомити за телефоном 068 85 32 262

ТРИВАЙМО В НЕУСТАННІЙ ВЗАЄМНІЙ МОЛИТВІ!

Хвилинка поєзії

Іти в слід за Улюбленим

Непорочне Серце


Непорочне Серце, Світ небесної краси,

Багатств Скарбнице й Кринице Чистоти.

Любов спочила в Тобі, немов дитя,
В Своєму лоні носила Ти Маля.

Предвічне Слово оселилося в Тобі,

Спочатку в Серці, а потім в лоні чистим.

Наче намет для Нього Ти була,
Земна Оселя для Божого Сина.

Ваші Серця в такт билися разом,

Й разом вони вмирали під Хрестом.

Монастир св. Йосипа у Львові-Солонки



Будівництво нового бенедиктинського монастиря з ініціативи Архієпископа Митрополита Львівського Мечислава Мокшицького почалося в 2016 році.

4 червня 2020 року Львівським Митрополитом був освячений хрест, приготовлений для вежі храму.

Більше інформації можна знайти на сайті Львівської Архиєпархі.

Запитати себе…


Живіть запитаннями


Святе Письмо повне запитань, але чи ми серйозно готові їх собі поставити?
Питання – це, як привідкриті двері, що запрошують увійти до повноти життя. В духовному житті не буває так, щоб все було до кінця ясно і відомо.

Щоб прийняти якесь рішення чи обрати життєву позицію, людина має ставити багато запитань. Потрібно не боятися задавати їх собі, інакше можна ніколи не зрушити з місця. Питання мають могутню рушійну силу.
Щоб визначитися з покликанням, теж необхідно спочатку себе запитати про це, і можливо, провести ночі питань і молитви..

Я – виноградна лоза, а ви – галузки


З коментаря св. Кирила Олександрійського, єпископа, до Євангелія від св. Йоана (книга 10, 2)
Я – виноградна лоза, а ви – галузки

Бажаючи показати нам, що ми повинні перебувати в Його любові, і що для нас це дуже велике благо, Господь сказав про себе, що Він – виноградна лоза. Натомість до галузок Господь порівнює тих, хто з’єднаний з Ним; тих, хто в Нього наче прищеплений; тих, хто через сопричастя у Святому Дусі, вже стали учасниками Його природи. Адже це Дух Христа єднає нас з Ним.

Євангеліє в контексті покликання


Покликання Мойсея

Древній мідраш в єврейському Талмуді інтерпретує історію з Мойсеєм. Цю історію напевно знали слухачі Ісуса, її переказували равини і тому цей образ був відомий юдеям.

Мойсей пішов пасти вівці (Вихід. 3,1)

Коли він перебував з отарою, Господь випробував його. Так відчитали равини; одного разу, коли Мойсей пішов пасти вівці Їтра, свого тестя в пустелю, одне ягня втекло від нього. Мойсей йшов за ним, шукаючи в ущелинах скель. Написано: "вийшов поза пустелю". Знайшов же його, біля струмка, як пило воно воду. Коли Мойсей наблизився, мовив до нього "Я ж не знав , що ти побігло від мене через спрагу! Мабуть ти змучилось..?" І так промовляючи, взяв на плечі ягня, пригорнув і поніс його.

2020 рік-рік молитов про нові покликання

Іти в слід за Улюбленим

Хвилинка поєзії.

Іти в слід за Улюбленим


Піти в слід за Улюбленим,

У незвідані краї,

Які не в світі цім загубленім,

А в моїм нутрі.

У глибину ввійти з Учителем,
Щоб вслуховуватись в Його Слова,
Пізнати міць Спасителя,
І Хрест, що вже розквіта.

Досвідчить тишу у своїм нутрі,

Й діткнутись ніжно Того, Хто там є.

Закоштувати ковток Його Води,

Щоб забуяло джерелом життя нове.

Зустріч зі святим Бенедиктом



Дорогі наші облати і друзі монастиря, не можемо запропонувати вам зустрічі з сестрою в рамках програми зустрічей для облатів, але підготували для вас матеріал, за допомогою якого ви можете самі зустрітися з святим Бенедиктом і його духовністю в будь-який зручний для вас час.


Пропонуємо цей текст до роздумів, а потім можете поділитися особистими досвідченнями чи переживанням цієї незвичайної Пасхи за допомогою соц. мережі або інших способів контакту між нами.


Таким чином хочемо долати ці вимушені "дистанції" і ... триваємо далі разом!

Пасха Бенедикта
в ізоляції печери




«Ora et labora» або трудова етика св. Бенедикта




Саме монастирі змінили підхід до праці у Західній Європі. У Стародавній Греції землеробство та ремісництво вважалися найнижчими способами людської діяльності, несумісними з гідністю вільних людей. У Старому Завіті праця асоціювалася з покутою, в поті чола люди повинні були здобувати свій хліб як наслідок вигнання із раю. І тільки Новий Завіт повернув працю на її природне місце в житті людини, надав їй належну гідність, не як самоцілі чи ідола. У грецькому світі фізична праця вважалася справою рабів, оскільки мудрі і вільні присвячували себе духовним речам та існуванню вищого духовного світу. Єврейська традиція була абсолютно іншою: великий рабин займався ремісничою професією, маємо приклади цього у Новому Завіті: святий Павло, що був учнем школи великого Гамалиїла, працював своїми руками і був ткачем наметів. І це не виняток, християнство перейняло равіністичну єврейську традицію, тому праця завжди була складовою християнства, а отже і культури монашества. Статут Бенедикта (далі СБ) в багатьох розділах дає вказівки про фізичну працю: щотижневе приготування їжі, смирення та послух зобов'язанням, робота майстрів у монастирі і т.д. У 48 розділі СБ мовиться про ручну роботу наряду з lectio та молитвою.


Про євхаристійне життя.

«Чиніть це на Його спомин…»

Мудрість середньовічних отців монашества, як відповідь на нинішні умови літургійного життя.

Сьогодні переважна більшість християн є обмеженою у доступі до сакраментального і літургійного життя, але це не означає що вони позбавлені можливості жити євхаристійним життям у його глибинній сутності. Нехай не смутить ця ситуація тих ревних вірних, які залишились у своїх домівках і не мають змоги брати видимої участі у Святій Жертві Тіла і Крові, оскільки можуть і надалі її переживати і звершувати у своєму житті у більш внутрішньому і глибинному вимірі і отримувати плоди спасіння. Наведемо думки деяких  середньовічних авторів, які тлумачили сенс літургійного життя монаха у своїй келії, тоді, коли він не міг брати участі у Божественній Літургії, оскільки деякі брати не були пресвітерами і проживали самітньо.   Для прикладу сягнемо богословського вчення Вільгельма з Сант-Тьєрі у його знаменитому Золотому листі до цистерців.

Літургія Годин – як продовження Пасхальної жертви і спосіб прославлення Бога.

По перше, наголошується на важливості і жертовному значенні Літургії Годин, як продовженні Таїнства Євхаристії:

110. У зв’язку з цим, крім тих годин, про які говорить Пророк: Сім разів на день я тебе прославляю (Псалом 118.164), слід дотримуватися жертвоприношень вранці і ввечері, але перш за все, посеред ночі. Недарма, Пророк вигукує: Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,(Псалми 5:3), тому що в цей момент ми ще вільні від турбот; і далі: Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх, як жертва вечірня! (Псалми 141:2)

111. Навіть наші нічні години молитви, які змушують нас вставати посеред ночі, щоб хвалити ім’я Господнє, він вплітає у сюжет того самого свідчення, коли говорить: В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена (Псалми 77:2).

112. Насправді, бажано, щоб у ці години ми могли поставити себе перед Богом, як віч-на-віч, і дивитись на все у світлі його обличчя…

Вільгельм називає ці години жертвоприношенням, так як ці години ранішньої і вечірньої жертви відповідають часу, коли юдеї приносили в храмі жертви. Ця жертва супроводжувалася співом псалмів в момент, коли проливалася кров, що означає життя. Сьогодні Церква не приносить криваві жертви, але співає Ранішню і Вечірню, де ми приносимо самих себе у жертві хвали. Приносимо Богу все наше життя. Ми стаємо обляччям до обличчя і розмовляємо з Богом, як Мойсей на горі. Мойсея Біблія називає «приятель Бога».

Євхаристія – як сопричастя з Христом і спомин про Нього, як про друга .



Вільгельм пише у своєму листі :

115. Наскільки корисно для слуги Христа принаймні протягом однієї години в день роздумувати над дарами, що випливають зі Страстей та спокути Христа, з великою уважністю, щоб мило насолоджуватися ними у своїй свідомості та вірно наповнювати ними свою пам’ять. Все це, щоб духовно їсти Тіло Господа і пити його Кров на згадку про Того, хто сказав: Чиніть це на мій спомин (Лк. 22:19), залишивши це доступним для кожного, хто вірить у нього.

116. Всім очевидно, якою безбожністю було б для людини не пам’ятати про так великий доказ божественної милості, так як не допустимо, щоб була знищена пам’ять про друга, який від’їзджає, тож неможливо знищити знак, який він залишає на згадку про себе. Причастя Тіла і Крові Христа у сакраментальній теології є фундаментом справляння Євхаристії. Але сутність цього Таїнства значно глибша видимих знаків. Адже цей спомин покликаний чинити не тільки пресвітер, але й кожен вірний може перебувати у цьому постійному спомині навіть вийшовши з Євхаристійного зібрання.

Святий Бернард з Клерво, щоб продовжити в собі ранішню Євхаристію, старався пам’ятати постійно про Ісуса, Його чини, Його Слова і чинити волю Отця. Адже Ісус Сам сказав, що Його хлібом є чинити волю Отця. Тобто можна входити в Євхаристію – як у спомин всього того, що вчинив Ісус і чому навчав та наповнити свою пам'ять згадуванням цих спасенних атків. Тоді Євхаристія стає не тільки зовнішньою реальністю, яку здійснює священник, але ніби інтеріоризується у житті християнина, який носить в пам’яті все те, що заповідав Ісус. Кожному вірному доступно роздумувати над спасенними Тайнами життя Христа, чи то над сценою Втілення, чи дитинства Христа, проповідування Слова чи над Його страстною смертю. Сама ця побожність тривати у роздумах над цими таємницями призвела до появи практики Розарію та Хресної Дороги. Тобто, сама традиція розважань над окремими моментами страждань Христа сама по собі є продовженням тієї самої Літургійної дійсності Святої Меси, адже спасенними для нас є всі дії і всі кроки Ісуса, не тільки сам акт розіп’яття і смерті. Хресна дорога є способом пережиття і участі у том самому, що відбувається під час Служби на вівтарі, є її пролунгацією і в якомусь сенсі континуацією.

117. Святкування Таїнства цього Святого Спомину, у часі та місці доручається лише невеликій кількості чоловіків, висвяченим для цього служіння; але збудити суть Таїнства, практикувати Його у всі часи та в усіх місцях Царства Божого відповідно до традицій, тобто у формі належного благочестя, є доступним для всіх тих, до кого звертаються ці слова: Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого (1 Петра 2:9).

Духовно прийняти Святе Причастя не означає зосередитися лише на кілька хвилин і прочитати певні молитви, але збудити в собі суть Євхаристійного Таїнства і жити самим євхаристійним життям у повноті його значення. Тільки так ми можемо уприсутнити Христа, як знаємо, що серцем Євхаристії є Його Присутність.

Сакраментальна теологія займається елементами обряду та літургійними знаками, які необхідні, щоб Таїнство було чинним, але за цими зовнішніми знаками криється власна сутність Таїнства та його життєвий зміст. Той, хто не може брати участі у Літургійному звершенні, може все ж опинитися у самій сутності цієї Жертви. І тоді він стає царським священником через святкування спомину і через різні форми побожності.

Вже давні отці монашества замислювалися, чи достатньо однієї години щоб святкувати Євхаристію і бути поєднаними з Христом? Що тоді відбувається у всі інші години дня? Вся монаша традиція побудована на континуації Божественної Літургії впродовж дня через пам'ять і постійну свідомість присутності Бога. Звідси вся практика роздумування над Словом Божим, уява сцен земного життя Христа і наслідування їх у своєму житті – все це дозволяло продовжувати внутрішнє служіння Євхаристії. Вчинки добра і милосердя у практичний спосіб продовжують в нас той самий акт Євхаристії. Адже сцена омиття ніг, описана Йоаном є заміною опису встановлення Євхаристії. Вона є ніби другим обличчям і способом Євхаристії, але має ту саму сутність. Ісус схиляється до ніг кожного в дарі свого служіння. Тому варто пам’ятати в цей час про спосіб Євхаристії, описаний четвертим євангелистом.

У фільмі «Андрей Рублев» режисера Тарковського, 1966 р. є така фраза: «Сам же знаешь, не получается что-нибудь или устал, намучался и вдруг с чьим-то взглядом в толпе встретился, с человеческим – и словно причастился…»

Не має вчинків святості, які були б здійснені поза Євхаристійним життям. Якщо Таїнство було би обмежене тільки однією годиною справляння Святої Меси, то інші 23 години були б зовсім нещасними і без надії на Сопричастя з Богом. Але так не є. І навіть тоді, коли матеріальний вид Таїнства не може бути отриманий через певні причини, завжди можна споживати повноту його сутності. Тому середньовічні отці навчають нас шукати істотну дійсність Таїнства більше, ніж справляння його літургійної зовнішньої форми. Жити у Євхаристійному дусі можливо для тих, хто носить в серці прагнення і перебуває у духовному спомині не тільки Жертви Христа, але і всього що Він говорив, як у пам’яті про улюбленого Друга і Нареченого. Життя Євхаристією означає жити волею Бога: прийняти все, що приходить на нас; прийняти у дусі віри, що воно походить від Бога; пожертвувати це Богу з молитвою «хай станеться твоя воля». Все це чинить наше життя цілісним і всеохопним Євхаристійним актом, який ми можемо завжди служити у кімнаті нашого серця.

35. Келія - це свята земля, святе місце, в якому Господь і слуга часто розмовляють, як між друзями; в якій вірна душа часто поєднується зі Словом Божим, наречена єднається з нареченим, земне єднається з небесним, людське і божественне входять у сопричастя, так як храм є «Святим» Божим, так і келія божого слуги є святою.

Місце, де живе монах чи монахиня, може перетворитися у той самий храм, де як у Старому завіті Мойсей розмовляв з Богом обличчям до обличчя, як між друзями. У храмі знаходиться Святеє Святих, так як у келії перебуває божий слуга. Він знаходиться там як в Санктуарії, де є присутність Святого.

36. Дійсно божествені чини здійснюються як і в храмі, так і в келії, але навіть частіше в келії. У храмі видимим і образним способом час від часу роздаються святі Таїнства християнського благочестя; але також у келії, як на небі, у тій самій правді, і в тому самому порядку, хоча ще не з тією ж величною чистотою дбайливо святкується сама сутність усіх таїнств нашої віри.

Вільгельм проводить паралель між Храмом і келією, внутрішнім і літургійним життям. Спілкування з Богом має допомогти монаху продовжити те, що відбувається в храмі час від часу. Суть того, що святкується може відживлюватися завжди, у келії відбувається континуація того самого Таїнства, яке інтеріорізується в житті монаха і стає літургією серця.

Так як і монахи, усі вірні можуть служити цей укритий чин літургії. Сама традиція ісихазму, що так близька і поширена на наших православних теренах, так само має на меті підтримувати постійну пам'ять про Бога, а отже продовжувати євхаристійний Спомин. Можемо відкрити в цей незвичний для церковного життя час подвійну реальність Таїнства: видиму і сутнісну. Святість завжди є євхаристійною, коли все життя сутнісно перетворюється у жертву, в прощення та в прошиття серця свідомістю Любові Бога.

Тому в цей час, можливо найсуворішого для християн посту – посту євхаристійного, не втрачаймо згадки про Велику жертву, що відбулася на хресті, а причащаймо один одного уприсутненням Його Любові. Чинімо це на Його спомин!

PAX
Молитва за мир
Всемогутній і милосердний Боже, Отче всього, Творче й Володарю Всесвіту, Господи Історії, чиї діла бездоганні, чиє співчуття до людських помилок невичерпне, у Твоїй волі наш мир.
Вислухай милосердно цю молитву, яка возноситься до Тебе посеред криків і розпачу світу, в якому Тебе забули, в якому не закликають Твоє ім’я, в якому насміхаються з Твоїх законів та ігнорують Твою присутність. Вислухай, бо ж ми, не знаючи Тебе, не живемо у мирі.
Допоможи нам запанувати над зброєю, яка загрожує запанувати над нами. Допоможи нам використати науку для миру і багатства, а не для війни і нищення. Покажи нам, як використати ядерну енергію для добра, а не для згуби наших дітей.
Розв’яжи внутрішні суперечності, які неймовірно і незносно розрослися в нас. Вони водночас і наша мука, і благословення: якби ж Ти не залишив нам світла совісті, ми би не могли страждати. Навчи нас витривалості в болю, стражданні й невпевненості. Навчи нас, як чекати і як довіряти. Обдаруй нас світлом, обдаруй силою і терпеливістю всіх, хто працює заради миру.Амінь.
(Томас Мертон, трапист)
CREDO-UA.ORG

Крихта Слова Божого

"Ви, що пішли за мною сидітимете на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля." Мт 19,28

Години св. Служби

Сьогодні (11.07): карантин

Завтра (12.07): карантин

Слово св. Бенедикта

Якщо хтось потребує допомоги, повинен її отримати, з іншого боку, якщо має більше вільного часу, нехай слухняно виконає усе, що йому доручать

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі