На сторінках нашого сайту можна знайти інформацію про наш спосіб життя на щодень, розклад дня в нашому Абатстві, нашу духовність та працю, можливість створення контакту, участь в реколекціях. Запрошуємо також відвідати сторінку наших Облатів у Фейсбуці "Джерела бенедиктинської духовності".

Сердечно запрошуємо!

26 вересня у спільноті облатів та друзів абатства відбулася урочиста подія - Валентина Нечеснюк склала свої

облатські обітниці

Також в цей день в умовах карантину відсвяткували 14-ту річницю посвячення нашого монастиря.

Будівництво нового бенедиктинського монастиря з ініціативи Архієпископа Митрополита Львівського Мечислава Мокшицького почалося в 2016 році.

4 червня 2020 року Львівським Митрополитом був освячений хрест, приготовлений для вежі храму.

Більше інформації можна знайти на сайті Львівської Архиєпархі.

Живіть запитаннями

Святе Письмо повне запитань, але чи ми серйозно готові їх собі поставити?
Питання – це, як привідкриті двері, що запрошують увійти до повноти життя. В духовному житті не буває так, щоб все було до кінця ясно і відомо.

Щоб прийняти якесь рішення чи обрати життєву позицію, людина має ставити багато запитань. Потрібно не боятися задавати їх собі, інакше можна ніколи не зрушити з місця. Питання мають могутню рушійну силу.
Щоб визначитися з покликанням, теж необхідно спочатку себе запитати про це, і можливо, провести ночі питань і молитви..

З коментаря св. Кирила Олександрійського, єпископа, до Євангелія від св. Йоана (книга 10, 2)
Я – виноградна лоза, а ви – галузки

Бажаючи показати нам, що ми повинні перебувати в Його любові, і що для нас це дуже велике благо, Господь сказав про себе, що Він – виноградна лоза. Натомість до галузок Господь порівнює тих, хто з’єднаний з Ним; тих, хто в Нього наче прищеплений; тих, хто через сопричастя у Святому Дусі, вже стали учасниками Його природи. Адже це Дух Христа єднає нас з Ним.

Покликання Мойсея

Древній мідраш в єврейському Талмуді інтерпретує історію з Мойсеєм. Цю історію напевно знали слухачі Ісуса, її переказували равини і тому цей образ був відомий юдеям.

Мойсей пішов пасти вівці (Вихід. 3,1)

Коли він перебував з отарою, Господь випробував його. Так відчитали равини; одного разу, коли Мойсей пішов пасти вівці Їтра, свого тестя в пустелю, одне ягня втекло від нього. Мойсей йшов за ним, шукаючи в ущелинах скель. Написано: "вийшов поза пустелю". Знайшов же його, біля струмка, як пило воно воду. Коли Мойсей наблизився, мовив до нього "Я ж не знав , що ти побігло від мене через спрагу! Мабуть ти змучилось..?" І так промовляючи, взяв на плечі ягня, пригорнув і поніс його.

Саме монастирі змінили підхід до праці у Західній Європі. У Стародавній Греції землеробство та ремісництво вважалися найнижчими способами людської діяльності, несумісними з гідністю вільних людей. У Старому Завіті праця асоціювалася з покутою, в поті чола люди повинні були здобувати свій хліб як наслідок вигнання із раю. І тільки Новий Завіт повернув працю на її природне місце в житті людини, надав їй належну гідність, не як самоцілі чи ідола. У грецькому світі фізична праця вважалася справою рабів, оскільки мудрі і вільні присвячували себе духовним речам та існуванню вищого духовного світу. Єврейська традиція була абсолютно іншою: великий рабин займався ремісничою професією, маємо приклади цього у Новому Завіті: святий Павло, що був учнем школи великого Гамалиїла, працював своїми руками і був ткачем наметів. І це не виняток, християнство перейняло равіністичну єврейську традицію, тому праця завжди була складовою християнства, а отже і культури монашества. Статут Бенедикта (далі СБ) в багатьох розділах дає вказівки про фізичну працю: щотижневе приготування їжі, смирення та послух зобов'язанням, робота майстрів у монастирі і т.д. У 48 розділі СБ мовиться про ручну роботу наряду з lectio та молитвою.

«Чиніть це на Його спомин…»

Мудрість середньовічних отців монашества, як відповідь на нинішні умови літургійного життя.

Сьогодні переважна більшість християн є обмеженою у доступі до сакраментального і літургійного життя, але це не означає що вони позбавлені можливості жити євхаристійним життям у його глибинній сутності. Нехай не смутить ця ситуація тих ревних вірних, які залишились у своїх домівках і не мають змоги брати видимої участі у Святій Жертві Тіла і Крові, оскільки можуть і надалі її переживати і звершувати у своєму житті у більш внутрішньому і глибинному вимірі і отримувати плоди спасіння. Наведемо думки деяких  середньовічних авторів, які тлумачили сенс літургійного життя монаха у своїй келії, тоді, коли він не міг брати участі у Божественній Літургії, оскільки деякі брати не були пресвітерами і проживали самітньо.   Для прикладу сягнемо богословського вчення Вільгельма з Сант-Тьєрі у його знаменитому Золотому листі до цистерців.